неділя, 24 липня 2016 р.

Розділ 1. “HOMO MYTHOLOGICUS”: ПРАДАВНІ МІФОЛОГІЧНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ДУШУ


Фантастичні оповідання про виникнення світу, народження богів, появу людей на землі, про початки культури – вміння використовувати і добувати вогонь, про стосунки людей і тварин, про всякі чудеса, про все “надприродне” – це міфи (грец. mythos – казка, переказ, оповідь), що в своїй сукупності складають міфологію. Коли йдеться про первісний, донауковий світогляд далеких предків сучасного людства, то цей світогляд можна назвати “міфологічним”.

В силу засадничої ролі міфу для побудови світосприйняття, в міфології можна знайти передумови будь-якої світоглядної орієнтації. Але, все ж таки, необхідною рисою будь-якої міфосвідомості є її направленість до нашої душі, до внутрішньої, позачасової сторони реальності, до глибинних творчих сил буття. Міф повністю направлений до трансцендентного, надсущого, і будь-яка міфічна оповідь – мовби вікно у сакральну сферу, туди, де не діють диктат часу та простору, і який володарює над емпіричною дійсністю.

Відомий дослідник міфології Мірча Еліаде (1907-1986), зазначав, що міф викладає сакральну історію, оповідає про події, що відбулися у достопам’ятні часи “начала усіх начал”. Міф розповідає, яким чином реальність, завдяки подвигам надприродних істот, досягла свого втілення і здійснення, будь-то всеохоплююча реальність, космос або тільки її фрагмент.

Зрозуміло, міф – це не ідеальна, або спіритуалістична дійсність. Він є тілесним, проникнутий гострою чуттєвістю, глибоким духовним символізмом і тому обумовлює переживання великого, надлюдського, таємного – того, що жахає та надихає. Специфіка міфологічного сприймання світу у тому, що “Homo mythologicus” не розчленовує реальність для аналізу, а сприймає її чуттєво цілісною. Людина міфологічна живе у створеній уявою дійсності – і саме в цьому її унікальність. Міф виступає духовно-практичним засобом освоєння форм суспільної життєдіяльності, форм взаємовідносин людини і природи, людини і суспільства.

Міфологізація свідомості завжди виступала механізмом психологічного захисту людини від жорстокості оточуючого світу. Німецький філософ Карл Ясперс (1883-1969), пояснюючи існування “Людини міфологічної” і “Людини історичної” відмічав, що спокійна міфологічна епоха закінчується, коли перед людиною відкриваються весь жах оточуючого світу і власна безпорадність. Тоді на зміну “Людині міфологічній” приходить “Людина історична”, однак міфологічне не тільки не зникає, а часто домінує над історичним.

Відтворення первісних форм уявлень про світ в ранні періоди людської історії стає можливим на основі аналізу фольклору, релігійних вірувань, археологічних даних, старовинних ритуалів, які дійшли практично незмінними до нашого часу тощо. Предметом міфів були практичні дії людей у реальному світі, і тут міфи відігравали роль хранителя інформації.

На фольклорно-міфологічній стадії уявлення про психіку, а власне душу, виникли через неможливість людини збагнути різницю між живим і неживим, причини сну й неспання, хвороб, екстатичних станів, смерті. Прадавні анімістичні (від лат. “anima” – душа) уявлення пов’язувалися з визнанням існування душі в усіх природних тілах. Така душа могла зазнавати різних перетворень – відлітати, мандрувати деінде і повертатись у своє тіло, переходити з одного тіла в інше тощо.

На міфологічному етапі історії психології, який охоплює добу від появи перших людей до їх класового розшарування, відбувалось закладання фундаменту уявлень про ті явища і процеси, які сучасна наука відносить до загалу психічних.  Адже міф все оживляє і одушевляє, стає змістовним і невід’ємним елементом будь-якої культури. Він завжди співвідноситься з культурним досвідом епохи і хоч з плином часу підпадає під вплив трансформацій, видозмінюється, але зберігає свої характеристики, свою “міфологічність”.

Тяжіння до міфологізму простежується й сьогодні у різних сферах нашого життя. Дивовижна живучість міфу, універсальність міфологічних структур спонукають шукати відповідь на питання: що детермінує стійкість міфологічності у житті народу? 


© Махній М. М. Історія психології: навчальний посібник. - Київ: Видавничий дім “Слово”, 2016. 

Немає коментарів:

Дописати коментар