4.8. Д. Гартлі: першопочатки асоціативної психології

В епоху Просвітництва  відбувається становлення англійської асоціатив­ної психології, засновником якої стає Девід Гартлі (1705-1757). Одержавши спочатку богословську, потім медичну освіту, Гартлі прагнув створити таку теорію, що не тільки пояснювала б душу людини, але й давала можливість управляти її поведінкою. Хоча поняття асоціації було введено ще Арістотелем, а сам термін англійським філософом Дж. Локком, підхід до асоціації як універсального механізму психічного життя був сформульований вперше саме Гартлі. В основу своєї теорії Гартлі поклав ідею Локка про досвідний характер знання, а також принципи механіки Ньютона. Взагалі розуміння людського організму, принципів його роботи, у тому числі й роботи нервової системи, за аналогією із законами механіки, відкритими в той час, було дуже характерною прикметою психології XVIII ст. Не уник такого підходу й Гартлі, що прагнув пояснити поведінку людини, виходячи з фізичних принципів. У книзі “Міркування про людину, її будову, її обов’язки і сподівання” (1749) Гартлі обґрунтував свою асоціативну теорію.

Вчення про асоціації Гартлі базується на вченні про вібрацію, тому що він вважав, що вібрація зовнішнього ефіру викликає відповідну вібрацію органів чуття, м’язів і мозку. Аналізуючи структуру психіки людини, Гартлі виділяє в ній два кола – велике й мале.

Велике коло проходить від органів чуття через мозок до м’язів, є фактично рефлекторною дугою, що визначає поведінку людини. Гартлі, по суті, створює свою теорію рефлексу, що і пояснює, виходячи із законів механіки, активність людини. На думку Гартлі, зовнішні впливи, викликаючи вібрацію органів чуття, запускають рефлекс. Вібрація органів чуття викликає вібрацію відповідних частин мозку, а та, у свою чергу, стимулює роботу визначених м’язів, викликаючи їх скорочення і рухи тіла. Якщо велике коло регулює поведінку, то мале коло вібрації, розташоване в білій речовині мозку, є основою психічного життя, основою про­цесів пізнання і навчання. Гартлі вважав, що вібрація ділянок мозку у великому колі викликає відповідну вібрацію в білій речовині. Зникаючи у великому колі, ця вібрація залишає сліди в малому колі. Ці сліди, на його думку, є основою пам’яті людини. Вони мо­жуть бути більш-менш сильними залежно від сили і значимості то­го явища, що залишило цей слід. Велике значення мала ідея Гартлі про те, що від сили цих слідів залежить ступінь їхньої усвідомленості людиною, причому слабкі сліди взагалі не усвідомлюються. Таким чином, Гартлі розширив сферу душевного життя, включивши в неї не тільки свідомість, але й несвідомі процеси. Він створив першу матеріалістичну теорію несвідомого.

Досліджуючи психіку, Гартлі дійшов висновку, що вона складається з декількох елементів – відчуттів, які є вібрацією органів чуття, уявлень (вібрацій слідів у білій речовині під час відсутності реального об’єкта) і відчуттів, що відбивають силу вібрації. Він виходив з уявлення про те, що в основі психічних процесів лежать різні асоціації. При цьому асоціації є вторинними, відбиваючи реальний зв’язок між двома вогнищами вібрацій у малому колі. У такий спосіб Гартлі пояснював найскладніші психічні процеси, у тому числі мислення і волю, вважаючи, що в основі мислення лежить асоціація образів предметів зі словом (зводячи в такий спосіб мислення до процесу утворення понять), а в основі волі – асоціація слова і руху.

Виходячи з уявлення про прижиттєве формування психіки, Гартлі вважав, що можливості виховання, впливу на процес психічного розвитку дитини безмежні. Її майбутнє залежить від того, який ма­теріал для асоціацій їй надає оточення: тому тільки від дорослих залежить, якою виросте дитина, як вона буде мислити й діяти. Гартлі був одним з перших психологів, що заговорив про необхідність для педагогів використовувати знання законів психічного життя у своїх навчальних методах. При цьому він доводив, що рефлекс, підкріплений позитивним почуттям, буде більш стійким, а негативне почуття допоможе забуванню рефлексу. Тому можливе формування соціально схвалюваних форм поведінки, формування ідеальної моральної людини. Необхідно тільки вчасно підкріплювати потрібні рефлекси чи знищувати шкідливі. Таким чином, теорія ідеальної людини була пов’язана з механістичним розумінням її психічного життя.

Погляди Гартлі вплинули на розвиток психології. Досить сказати, що теорія асоціанізму проіснувала майже два сторіччя, і, хоча вона неодноразово зазнавала критики, основні її постулати, закла­дені Гартлі, слугували подальшому розвитку психології. Не менше значення мали і висловлені ним думки про рефлекторну природу поведінки, а його погляди на можливості виховання і необхідність керувати цим процесом співзвучні підходам рефлексологів і біхевіористів, що розроблялися пізніше, у XX столітті.

До змісту

© Махній М. М. Історія психології: навчальний посібник. - Київ: Видавничий дім “Слово”, 2016.